Натрапила на цей
текст абсолютно випадково. Діаспорна газета "Свобода", 1940-й рік.
Автор на ймення Фліс розмірковує про молодих неодружених українок в
американській еміграції і про нові звичаї, яких вони "набираються"
від місцевих дівчат. Тобто, ходять з хлопцями допізна, не люблять, коли батьки
їх контролюють, і т.д. Фактично, ця стаття - це щось на зразок поради батькам,
як діяти у ситуації, коли їхні доньки "відбиваються від рук", у
тодішньому українському розумінні :) Прочитайте і порівняйте із сьогоденням. Стаття
називається "Дорослі дівчата". Правопис автора і тогочасної мови
збережено.
Дорослі дівчата
Багато родин
мають чимало клопотів, коли їх дівчата виростуть і
почнуть сходитися з хлопцями на умовлених стрічах. Це буває в родинах, що від
віків живуть в Америці, а ще більше серед нових імігрантів. Дівчата люблять
прибратись, причепуритись і
перебувати пізно ночами з хлопцями, котрими захоплюються, коли їх родичі часто
противні тому. Загляньмо спокійно в те положення і попробуймо зрозуміти причини
того.
Сто років тому
жінки і дівчата перебували вдома більшу частину свого часу. Тільки дуже мале
число з них виконувало іншу працю, таку, як учительки, піклуванки хворих, тощо.
Нині подибуємо жінок при багатьох роботах, де сто років тому працювали самі
мужчини. Коли жінка працює і заробляє гроші, то цілком природньо, що вона бажає
бути більш незалежна. Праця і гроші відчинили їм очі на багато річей. Що
більше, хатня праця тепер є багато лекша, як була колись. Теперішні печі,
ледівні та інші вигоди (хто має за що їх набути) дали жінкам більше вільного
часу для розривок та пізнання світу. Бачачи ширший світ кругом себе, дівчата
теж вимагають для себе певної незалежности.
Коли змінюються
ідеї, то одні люди люблять нове, другі старе, а інші знов частини одного і
другого. Особливо коли молоді люди люблять глядіти за новими ідеями, то часто
їх родичі ідуть старим шляхом. Тут власне дівчата можуть змагати до широкої
незалежности, а родичі хочуть задержати контролю над ними. Що тоді може
статись?
В однім відомім
випадку бувало так, що дівчина пізналась з хлопцем біля крамниці харчевих
товарів. Вона сподобала собі його і почала з ним ходити, як це буває між
американськими дівчатами. Але в тім краю, звідки прибули її родичі, хлопці
могли стрічатись з дівчатами тільки в їх домі, а виходити разом у товаристві
старшої особи. З того повстали гострі суперечки. Доводилось до того, що дівчата
стрічались зі своїм милим секретно, так як інші в подібних випадках поступають.
Вона це тримала в тайні, бо батько грозив її і хлопцеві побоями. В кінці
молодята покинули дім і подружилися без відома своїх родичів.
Одначе за
короткий час дівчина пізнала, що її муж не був тим, за якого вона його мала.
Бували між ними сварні та обоє почувалися нещасливими. Пізніше їх маленький
синок теж сумував через їхні сварні.
Ця дівчина
поспішилася із замужжям більше тому, щоб вирватися зпід контролі родичів, ніж з
любови до хлопця. Звісно, що подружжя це дуже серіозна і поважна справа, щоб
нею легковажити. Але поведінка її родичів привела її до такого стану. Якби вона
була ходила теж і з іншими хлопцями, то була б їх краще пізнала. Не можна
вимагати від дівчини, щоб вона вміла варити і виконувати іншу хатню працю без
достаточного досвіду. Чи можна сподіватись від неї здорової думки про хлопців,
коли вона не мала нагоди їх пізнати, хоч це вимагало гарної одежі, перебування
поза домом пізною ніччю, тощо?
Давати поради
дочкам і розказувати їм, як то виховують у старім краю, до нічого тут не доводить.
Важним є, щоб їх розуміти такими, якими вони є і якими бажають бути в Америці.
Коли вони мають нахил до науки, праці, стрічі з хлопцями, або чого іншого, як
американські дівчата, і мають привязання до того, то чому не поговорити з ними
про те. Коли це не поможе, то є місця, де можна дістати добру пораду. Ваші діти
заслуговують на найкращу думку, яку лиш можете їм дати.
Газета "Свобода", США, 1940-й рік
Немає коментарів:
Дописати коментар