Уважний читач „Українського весілля” не міг не помітити, що я тут не один раз вже бідкалася-побивалася, мовляв, так би хотілося на вісілє, за файний стіл з олів’є-голубцями-холодцями і солодкими ворішками на кльоші, але, от холєра, щось наразі ніхто із рідних, близьких та знайомих не жениться/заміж не виходить...
І ось, нарешті – зрухалися!! Ура!!! Дуже дорога мені дитина, моя хресна доця збирається заміж! Так шо чекаємо на весіллє, олів’є, ну і все інше, класне і приємне, що з цими словами римується і асоціюється.
А моя уява наразі працює у напрямку, якою ж нареченою буде Катруся (так звати мою хресну доцю). Чомусь вона мені уявляється дуже такою лірично-романтичною, як от ця красуня з незвичним іменем Селісті:
І водночас я бачу
Катю отакою-от князівною-бояринею, як наречена Юля:
Ну але то все мої
фантазії. Упевнена, що моя кума – мама Катрусі – також має своє особливе
бачення образу-іміджу рідної доньки під вінцем. А котра мама не має?
Але найголовніше
з того всього – як бачить себе нареченою сама Катруся. У що вона уявляє себе
одягненою у цей архіважливий день свого життя. А знаючи свою похресницю, сто
процентів можу сказати, що вона уважно вислухає всі поради і всі точки зору,
але все одно зробить так і вдягне те, що сама бажає і відчуває. І правильно
зробить! Так і повинно бути! Це ЇЇ весілля і тільки ЇЇ! Чекаю вже з нетерпінням
цього особливого дня... Ех, погуляємо!..
Немає коментарів:
Дописати коментар