В одну сорочку можна закохатися...

Так завжди казали старші жінки у моїй родині, коли йшлося про те, що котрийсь чоловік дуже гарно виглядає - „В одну сорочку можна закохатися..”

Я з іншого покоління, тому автоматично собі пригадала сучасний, трохи схожий по суті, жарт: „Щасливе заміжжя – це коли дивишся на красивого чоловіка, який проходить мимо, так дивишся, дивишся... і думаєш – холєра, куртка файна, треба своєму таку саму купити!” Слово „куртка” можна і на „сорочка” замінити, суть не міняється.

Ну бо говорити нині ми будемо про, власне, чоловічі сорочки. Здавна так повелося, зокрема в Україні, що дівчина, виходячи заміж, вишивала і дарувала своєму обранцеві шлюбну сорочку. У 20-му столітті, коли поступово відходила мода на весілля у народному стилі і традиційним одягом молодят стали біла сукня і вельон для нареченої і костюм для нареченого, дівчата, кажучи сучасним сленгом, особливо не „парилися” – йшли в магазин і сорочку для свого майбутнього благовірного просто купували. Купують і зараз, у кого традиційний стиль весілля.

У кого ж „нетрадиційний”, тобто в народному стилі, що зараз, напочатку 21-го століття, в Україні стало дуже модним, той, точніше, та має цілу замороку (хоча приємну, що там казати), а яку ж то сорочку вишити/знайти/замовити/купити для свого коханого?

Мала таку замороку і я, оскільки я одна з тих, хто своє весілля організовував у етностилі.

По-перше, як я вже тут якось писала, я хотіла, щоб моя весільна сукня чи сорочка була у стилі етномодерну, але от чомусь не потрапили мені на очі тоді, п’ять років тому, отакі-от розкішні етномодернові вдяганки. Мусила шукати традиційний костюм для себе, ну і знайшла його, і взагалі-то була задоволена, але все-таки... хотілося чогось сучасного у поєднанні з етнографічним шармом.

По-друге, знайти гарну сорочку для мого нареченого, яка була б і красива, і вирізнялася би чимось особливим, а головне – була співзвучна моєму вбранню – оце була задачка! Купила йому спочатку одну сорочку – найкращий варіант, який знайшла у нашому місті. Знала, що не той стиль (не та тканина, не ті барви та візерунок) з моєю автентичною 80-річною буковинською вишиванкою, але думаю – вже як є, так є... Але все-таки поїхала до Львова, на великий сувенірний ринок коло Опери. Отам і знайшла своєму милому вишиту сорочку, в одному стилі із своєю.

А от нині на ринку чоловічого одягу, зокрема народних вдяганок, з’явилося стільки пропозицій! І традиційних вишиванок, і у стилі коханого моєму серцю етномодерну. От розглядаю я їх тепер і згадую наш родинний комплімент чоловічій половині, що, мовляв, в одну сорочку можна закохатися... Наприклад, в оцю, від етно-майстерні „Коза-дереза” з Тернополя:

Отакого типу сорочка точно підійде нареченому, у котрого весілля в народному стилі і кохана котрого вбрана в одну з отаких-от шикарних етномодернових суконь.  Або отаких. Тобто у цій вишиванці, розшитій бісером, наречений точно не буде виглядати „бідним родичем” коло своєї обраниці у розкішному платті чи народному костюмі, ну та й гарантія, що ніхто більше із гостей-чоловіків на весіллі так гарно не буде вбраний, особливо якщо весільний дрес-код для усіх – етнічна вдяганка. Бо так буває, що деякі красиві вишиті сорочки на гостях-чоловіках дуже часто затьмарюють навіть вбрання молодого. А от у цьому бісерному диві від „Кози-дерези” – гарантія, що ніхто від нареченого не буде краще виглядати!

І не буде вишуканіше виглядати, якщо вдягне, наприклад, ось цю надзвичайно красиву авторську роботу від модного дизайнера Ярини Жук – вишиванку „Казковий вечір”. Стиль – етномодерн, створено на основі Городенківських традиційних сорочкових мотивів (Івано-Франківщина):

Ну а наступні чоловічі вишиванки, які хочу вам представити – оце, власне, і є саме те, про що мої бабця казали „закохатися в одну сорочку”! Маю на увазі роботи відомих в Україні майстрів – сім’ї Теліженків із Черкас. Як на мене, оця краса, з волошками і колосками – сорочка, в якому можна закохатися! Дивлюсь – не надивлюсь на ці „Волошки в житі” (назва цього мистецького витвору)! Подивіться і ви, дівчата, і тільки уявіть собі у цій сорочці своїх коханих:

Красивезно зроблено, з надзвичайним смаком, модерново, сучасно і в той же час - дуже-дуже етнографічно! Це і є унікальний випадок, коли не наречена мала би вибирати нареченому сорочку у стиль свого вбрання, а навпаки – нареченій треба створювати свій образ відповідно до цієї сорочки. До речі! Теліженки і це передбачили, бо є в їхньому доробку і жіноча блуза „Волошки в житі”.

А такого гарнющого візерунку хрестиком на чоловічій сорочці я ще ніколи не бачила! Маю на увазі вишиванку „Дубок” від Теліженків. Ну та правильно, ніде не зустрічала досі, бо візерунок є виключно авторським творінням-винаходом сім’ї. Помилуйтесь і ви на цю вишиванку, дівчата – майбутні і теперішні наречені! Особливо якщо збираєтеся йти зі своїми милими під вінець у народному строї:

Ще раз – координати майстерень, майстрів і дизайнерів, у яких можна замовити ці прекрасні вишиванки, та й багато інших красивих речей у народному стилі для вашого весілля:

http://kozadereza.com.ua/ - етно-майстерня „Коза-дереза”;

http://www.yarynazhuk.com/ - майстерня Ярини Жук, дизайнера одягу у стилі етно-модерн;

http://telizhenko.com.ua/ - творча майстерня Олександри Теліженко.