От пишу зараз, а в мене в навушниках – „Гоп-ші-ді-рі-ді, Марічко, люблю тя...”. „Гудаки” із Закарпаття. Але не ті, що із Нижнього Селища, а інші, з Тересви. В музиці тих, тересвянських, так само, як і в тих, що з Нижнього Селища, купа потужної енергетики: пританцьовую тут, розумієте, на комп”ютерному кріслі. На весілля хочетьсяааааааааааа – аж мене нема! Отакої-во би польки втяти, як тото „Гудаки” грають. А ще би якого олів”є з холодцем з”їсти, а про солодке на кльоші – навіть мене не питайте :) Хочу, хочу, хочууу!
Та що, як ніхто з рідних, близьких і знайомих та їхніх дітей наразі не жениться і заміж не виходить... Залишається тільки облизуватися і на кріслі під музику підскакувати в очікуванні, може, котре зрухається на весну (на літо, на осінь) та й піде під вінець. Ох і „відірвемося”!
Весілля! Застілля! А далі що, логічно? Правильно ви здогадалися! Похмілля...
Нє, але дивіться, як ті три слова в українській мові гарно римуються – „весілля”, „застілля” і „похмілля”! І вони собі знають, чого так гарно римуються – бо вони, можна так сказати, що невід”ємні одне від одного. Лише кинувши погляд на український весільний стіл, який традиційно вгинається, і на батарею пляшок поміж стравами, можна спрогнозувати, що з гостями, які за цим столом, буде на другий день, тобто вранці після весілля :)
Ну подумаєш, похмілля, скажете ви... Хіба це така проблема для українця? Колективне знання, що вживати похмільного ранку, аби, як кажуть, „пролупити очі”, вже давно стало народною мудрістю в Україні: передається з уст в уста. Одні „рятуються” пивом, інші – тим же самим, від чого вчора і „заслабли”, ще інші вважають, що кисле молоко – найкращий лік, ще інші... Навіть Інтернет зараз кишить порадами, чим лікувати похмілля, туди його в ковіньку (похмілля, маю на увазі, не Інтернет :)
А от що робити, щоб його, того чортового похмільного синдрому, взагалі уникнути? Або хоча б мінімізувати?
Власне, про це нині і хочу поділитися досвідом. Досвід власний, а також моїх друзів; набутий, як кажуть, шляхом проб, помилок і численних весільних забав (та і не тільки весільних). Але врешті-решт вироблені якісь базові принципи, як діяти, тобто що і як пити і що їсти, аби вранці після забави не боліли голова та шлунок.
Отже, правило перше, котре дуже просте, але безцінне – не перепивати!!! Тут, як і в казино, головне - вчасно зупинитися. Тобто, відчувши, що вже так файно („така хороша компанія, такі хороші люди, і так ми вже файно бавимося”), не старатися „доправляти”, аби було ще „файніше”. Бо файніше не буде - буде навпаки. Як там казав герой якогось старого совіцького фільму – „А эта бутылка портвейна была лишней...”
Добре, але що ж робити, коли тост за тостом, тост за тостом, і лунають заклики „до дна”, і всі дивляться, чи ти справді осушив до дна, бо інакше скажуть, що не поважаєш молодят, ну і все в тому дусі. Вихід дуже простий – слідкувати, скільки вам наливають, і вчасно сказати „досить”. Якщо ж уже так сталося і налили забагато, то візьміть та й відлийте у порожню склянку те „забагато”, а залиште рівно стільки, скільки відчуваєте, що можете ще собі дозволити. Якщо ж порожньої склянки поблизу нема – попросіть! Я особисто так і роблю. Хай ліпше вважають мене вибагливою, аніж в мене має розколюватися голова і казитися шлунок наступного ранку.
Правило друге – це для тих, хто надає перевагу вину, а не міцнішим напоям – запивати страви СУХИМ вином! Чому кажу „сухим”, тому що на багатьох весіллях, поряд із сухими винами, господарі сервірують закуски та гарячі страви із напівсухими і солодкими винами та лікерами (фактично, десертними напоями), що абсолютно неприпустимо з гастрономічної точки зору (і ваш чутливий шлунок, а також ваша голова наступного ранку, це відчують). Особливо така ситуація поширена на сільських весіллях. Ну, при фінансовій кризі в Україні (а коли, питається, цієї кризи не було?!) економічно вигідніше поставити на стіл якесь дешеве солодке чи напівсухе вино, але, повірте мені, при нинішньому широкому виборі напоїв можна знайти і недороге сухе (столове) вино.
Хм, питається, чого я так надриваюся стосовно вина, адже таки не вино - головний напій на українському весіллі. Головний напій, звісно – сорокаградусна, я знаю, хлопці. Про вино я так „розводжуся” для жінок та дівчат, адже це вони в нас, вважається, горілки не п”ють :) От, власне, для тих, що горілки не п”ють, а тільки вино, і
правило третє – не змішувати червоне вино з білим! От якщо махнете рукою на цю пораду і таки змішаєте – головний біль вам гарантований не те, що наступного ранку, а навіть і цього вечора, ще задовго до закінчення весільного забави (потім не кажіть, що я вас не попереджала).
Правило четверте - правильно закусювати! Оце вже для українців трохи складніше, бо при всьому багатстві українського весільного стола хочеться і того, і того, і тамтого скуштувати, а ще он таке несуть... Ну, нічого. Якщо ви справді зацікавлені у збереженні власного здоров”я після весільного застілля, то мусите трохи „поперебирати харчами”, а що робити?
Згідно із кулінарними законами (і згідно із шлунками гурманів, таких, як я і купа моїх друзів), червоне вино найліпше смакує з червоним м”ясом, біле вино – з білим м”ясом, рибою та іншими морепродуктами. Горілка і пиво „паруються” практично зі всім. Коньяк найкраще йде із солодкими стравами (десертом), а також досить непогано зі стравами основного меню, якщо у тих стравах присутній фруктовий компонент (наприклад, тушкована яловичина з чорносливом або свинина чи курятина з ананасом).
Це, правда, я тільки так загально окреслила. Зараз – трохи детальних роз”яснень, що і з яким напоєм найліпше споживати.
Отже, сухе (!) червоне вино + червоне м”ясо. Під червоним м”ясом розуміється: яловичина, баранина, качка, гуска. З червоним вином непогано йде і свинина, але найкраще підкреслюють смак свинини все-таки горілка і пиво (не разом вживати їх, не разом, маю на увазі горілку і пиво! Приказкою “Горілка без пива – гроші на вітер” най тішаться пияки, а ми ж то не такі, правда?)
Сухе біле вино + біле м”ясо. Під білим м”ясом розуміється: курка, індик, кролик.
Сухе біле вино + риба та інші морепродукти.
Щодо риби, то тут є варіації. Копчена риба з білим вином йде непогано, але все-таки найкраще пасують до рибних копченостей пиво і горілка (останні не змішувати разом, нагадую!). Оселедець найкраще “парується” із горілкою. Грибні страви добре йдуть практично зі всіма видами напоїв, крім одного – червоного вина.
Хм, скажете ви, щось цей пункт четвертий не той-во... Річ у тім, що український весільний стіл – це широчезне розмаїття страв, і все таке смачнюще, і так хочеться всього спробувати, і риби, і червоного, і білого м’яса, а тут, виявляється, треба вибирати собі меню відповідно до напою, який з тою стравою (стравами) найбільше пасує. А як же тоді – не змішувати біле і червоне вино?
Що ж, тоді рішення дуже просте – доведеться зупинитися на горілці як на основному напоєві свята. Але! Читайте наступне, п”яте, правило.
А правило п”яте гласить – ні в якому разі не вживати напій із слабшим градусом після напою з міцнішим! Тобто – пити „по висхідній”. Що це означає? А все дуже просто: не вживати вина (шампанського, пива, низькоградусного лікеру) після горілки або коньяку. До – можна. Тобто ідеальна схема виглядає так: пиво, далі можна вино, далі - горілку чи коньяк. А не у зворотньому порядку!!! Якщо ризикнете у зворотньому порядку, то вам наранок гарантове похмілля найгіршого виду і нездатність нормально функціонувати цілий день (а то й два).
Правило шосте – не запивати горілку газованою водою, ситром чи соком! Це якщо ви горілку запиваєте взагалі, бо багато хто цього не робить. Якщо, кажу ж, таки доводиться запивати, то ліпше негазованою мінеральною водою (чи звичайною водою). Газована вода чи фруктовий напій разом з горілкою спричинять так званий коктейльний ефект, коли ви і сп”янієте швидше (дехто навіть вважає це плюсом, але тільки не я і не мої друзі), і смак їжі перестанете відчувати, і ваш шлунково-кишковий тракт буде на вас дуже-дуже „ображатися” того ж вечора, навіть не чекаючи до ранку.
Одним словом, дотримуючись усіх вищенаведених правил, котрі перевірені практичним досвідом, можете бути спокійні, що ваше пробудження на ранок після весілля буде легким і приємним – якщо тільки саме весілля не триватиме до ранку :) “Гоп-ші-ді-рі-ді...” Йду, певно, зараз сама готувати олів”є, не чекаючи чийогось весілля.. Та й пляцка якого здалося б спекти... Щось в мене апетит розгулявся, особливо дивлячись на це відео, яке і вам рекомендую: накритий український весільний стіл, ще у всій своїй нечіпаній красі
Та що, як ніхто з рідних, близьких і знайомих та їхніх дітей наразі не жениться і заміж не виходить... Залишається тільки облизуватися і на кріслі під музику підскакувати в очікуванні, може, котре зрухається на весну (на літо, на осінь) та й піде під вінець. Ох і „відірвемося”!
Весілля! Застілля! А далі що, логічно? Правильно ви здогадалися! Похмілля...
Нє, але дивіться, як ті три слова в українській мові гарно римуються – „весілля”, „застілля” і „похмілля”! І вони собі знають, чого так гарно римуються – бо вони, можна так сказати, що невід”ємні одне від одного. Лише кинувши погляд на український весільний стіл, який традиційно вгинається, і на батарею пляшок поміж стравами, можна спрогнозувати, що з гостями, які за цим столом, буде на другий день, тобто вранці після весілля :)
Ну подумаєш, похмілля, скажете ви... Хіба це така проблема для українця? Колективне знання, що вживати похмільного ранку, аби, як кажуть, „пролупити очі”, вже давно стало народною мудрістю в Україні: передається з уст в уста. Одні „рятуються” пивом, інші – тим же самим, від чого вчора і „заслабли”, ще інші вважають, що кисле молоко – найкращий лік, ще інші... Навіть Інтернет зараз кишить порадами, чим лікувати похмілля, туди його в ковіньку (похмілля, маю на увазі, не Інтернет :)
А от що робити, щоб його, того чортового похмільного синдрому, взагалі уникнути? Або хоча б мінімізувати?
Власне, про це нині і хочу поділитися досвідом. Досвід власний, а також моїх друзів; набутий, як кажуть, шляхом проб, помилок і численних весільних забав (та і не тільки весільних). Але врешті-решт вироблені якісь базові принципи, як діяти, тобто що і як пити і що їсти, аби вранці після забави не боліли голова та шлунок.
Отже, правило перше, котре дуже просте, але безцінне – не перепивати!!! Тут, як і в казино, головне - вчасно зупинитися. Тобто, відчувши, що вже так файно („така хороша компанія, такі хороші люди, і так ми вже файно бавимося”), не старатися „доправляти”, аби було ще „файніше”. Бо файніше не буде - буде навпаки. Як там казав герой якогось старого совіцького фільму – „А эта бутылка портвейна была лишней...”
Добре, але що ж робити, коли тост за тостом, тост за тостом, і лунають заклики „до дна”, і всі дивляться, чи ти справді осушив до дна, бо інакше скажуть, що не поважаєш молодят, ну і все в тому дусі. Вихід дуже простий – слідкувати, скільки вам наливають, і вчасно сказати „досить”. Якщо ж уже так сталося і налили забагато, то візьміть та й відлийте у порожню склянку те „забагато”, а залиште рівно стільки, скільки відчуваєте, що можете ще собі дозволити. Якщо ж порожньої склянки поблизу нема – попросіть! Я особисто так і роблю. Хай ліпше вважають мене вибагливою, аніж в мене має розколюватися голова і казитися шлунок наступного ранку.
Правило друге – це для тих, хто надає перевагу вину, а не міцнішим напоям – запивати страви СУХИМ вином! Чому кажу „сухим”, тому що на багатьох весіллях, поряд із сухими винами, господарі сервірують закуски та гарячі страви із напівсухими і солодкими винами та лікерами (фактично, десертними напоями), що абсолютно неприпустимо з гастрономічної точки зору (і ваш чутливий шлунок, а також ваша голова наступного ранку, це відчують). Особливо така ситуація поширена на сільських весіллях. Ну, при фінансовій кризі в Україні (а коли, питається, цієї кризи не було?!) економічно вигідніше поставити на стіл якесь дешеве солодке чи напівсухе вино, але, повірте мені, при нинішньому широкому виборі напоїв можна знайти і недороге сухе (столове) вино.
Хм, питається, чого я так надриваюся стосовно вина, адже таки не вино - головний напій на українському весіллі. Головний напій, звісно – сорокаградусна, я знаю, хлопці. Про вино я так „розводжуся” для жінок та дівчат, адже це вони в нас, вважається, горілки не п”ють :) От, власне, для тих, що горілки не п”ють, а тільки вино, і
правило третє – не змішувати червоне вино з білим! От якщо махнете рукою на цю пораду і таки змішаєте – головний біль вам гарантований не те, що наступного ранку, а навіть і цього вечора, ще задовго до закінчення весільного забави (потім не кажіть, що я вас не попереджала).
Правило четверте - правильно закусювати! Оце вже для українців трохи складніше, бо при всьому багатстві українського весільного стола хочеться і того, і того, і тамтого скуштувати, а ще он таке несуть... Ну, нічого. Якщо ви справді зацікавлені у збереженні власного здоров”я після весільного застілля, то мусите трохи „поперебирати харчами”, а що робити?
Згідно із кулінарними законами (і згідно із шлунками гурманів, таких, як я і купа моїх друзів), червоне вино найліпше смакує з червоним м”ясом, біле вино – з білим м”ясом, рибою та іншими морепродуктами. Горілка і пиво „паруються” практично зі всім. Коньяк найкраще йде із солодкими стравами (десертом), а також досить непогано зі стравами основного меню, якщо у тих стравах присутній фруктовий компонент (наприклад, тушкована яловичина з чорносливом або свинина чи курятина з ананасом).
Це, правда, я тільки так загально окреслила. Зараз – трохи детальних роз”яснень, що і з яким напоєм найліпше споживати.
Отже, сухе (!) червоне вино + червоне м”ясо. Під червоним м”ясом розуміється: яловичина, баранина, качка, гуска. З червоним вином непогано йде і свинина, але найкраще підкреслюють смак свинини все-таки горілка і пиво (не разом вживати їх, не разом, маю на увазі горілку і пиво! Приказкою “Горілка без пива – гроші на вітер” най тішаться пияки, а ми ж то не такі, правда?)
Сухе біле вино + біле м”ясо. Під білим м”ясом розуміється: курка, індик, кролик.
Сухе біле вино + риба та інші морепродукти.
Щодо риби, то тут є варіації. Копчена риба з білим вином йде непогано, але все-таки найкраще пасують до рибних копченостей пиво і горілка (останні не змішувати разом, нагадую!). Оселедець найкраще “парується” із горілкою. Грибні страви добре йдуть практично зі всіма видами напоїв, крім одного – червоного вина.
Хм, скажете ви, щось цей пункт четвертий не той-во... Річ у тім, що український весільний стіл – це широчезне розмаїття страв, і все таке смачнюще, і так хочеться всього спробувати, і риби, і червоного, і білого м’яса, а тут, виявляється, треба вибирати собі меню відповідно до напою, який з тою стравою (стравами) найбільше пасує. А як же тоді – не змішувати біле і червоне вино?
Що ж, тоді рішення дуже просте – доведеться зупинитися на горілці як на основному напоєві свята. Але! Читайте наступне, п”яте, правило.
А правило п”яте гласить – ні в якому разі не вживати напій із слабшим градусом після напою з міцнішим! Тобто – пити „по висхідній”. Що це означає? А все дуже просто: не вживати вина (шампанського, пива, низькоградусного лікеру) після горілки або коньяку. До – можна. Тобто ідеальна схема виглядає так: пиво, далі можна вино, далі - горілку чи коньяк. А не у зворотньому порядку!!! Якщо ризикнете у зворотньому порядку, то вам наранок гарантове похмілля найгіршого виду і нездатність нормально функціонувати цілий день (а то й два).
Правило шосте – не запивати горілку газованою водою, ситром чи соком! Це якщо ви горілку запиваєте взагалі, бо багато хто цього не робить. Якщо, кажу ж, таки доводиться запивати, то ліпше негазованою мінеральною водою (чи звичайною водою). Газована вода чи фруктовий напій разом з горілкою спричинять так званий коктейльний ефект, коли ви і сп”янієте швидше (дехто навіть вважає це плюсом, але тільки не я і не мої друзі), і смак їжі перестанете відчувати, і ваш шлунково-кишковий тракт буде на вас дуже-дуже „ображатися” того ж вечора, навіть не чекаючи до ранку.
Одним словом, дотримуючись усіх вищенаведених правил, котрі перевірені практичним досвідом, можете бути спокійні, що ваше пробудження на ранок після весілля буде легким і приємним – якщо тільки саме весілля не триватиме до ранку :) “Гоп-ші-ді-рі-ді...” Йду, певно, зараз сама готувати олів”є, не чекаючи чийогось весілля.. Та й пляцка якого здалося б спекти... Щось в мене апетит розгулявся, особливо дивлячись на це відео, яке і вам рекомендую: накритий український весільний стіл, ще у всій своїй нечіпаній красі
Немає коментарів:
Дописати коментар